САМОСУД, ДУ,
Самосуд, ду, м. Самосудъ. К. ЦН. 184. Народнього самосуду герої. К. ЦН. 196. Крівавий самосуд. К. Дз. 55.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 101.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
САМОТІТИ, ТІЮ, ЄШ, →← САМОСТРІЛ, ЛУ,